Катерина Дмитрівна разом із донькою Наталею евакуювалася з Олексієво-Дружківки шість місяців тому. До останнього вони трималися за рідний дім, адже саме з цим місцем було пов’язане все їхнє життя.
Тут вона працювала, виховувала дітей, дбала про родину й дім. Із 17 років працювала фразерувальницею, згодом — стропальницею. За свою працю має відзнаки. У 29 років Катерина залишилася вдовою і сама виховувала дітей, намагаючись дати їм усе необхідне. Навіть після виходу на пенсію продовжила працювати — влаштувалася в дитячий садок.
Ще до початку повномасштабної війни жінка захворіла на онкологію. Попереду були тривале лікування та важкі переживання. Підтримка сина й доньки допомагала Катерині долати цей складний період.
Війна стала для родини новим випробуванням. Жінки не хотіли залишати свій будинок, який роками будували, облаштовували та наповнювали затишком. Але постійний стрес і тривога дедалі більше позначалися на здоров’ї. У Катерини стався інсульт, а донька також має проблеми із серцем. Тим часом у селищі майже не залишилося комунікацій, працювало небагато необхідних сервісів, а придбати ліки, потрібні обом, було практично неможливо.
Тоді родина наважилася на евакуацію. Зробити це було надзвичайно складно — до селища вже майже ніхто не їздив. Допоміг волонтер Євген з організації «Пролісок», який погодився приїхати та вивезти жінок у безпечніше місце. Родина досі з вдячністю згадує його допомогу.
Спочатку Катерина Дмитрівна з донькою оселилася в одному з гуртожитків для ВПО. Згодом знайома, яка жила в селі Червона Кам’янка Кіровоградської області, розповіла про будинок, який можна орендувати. Так жінки опинилися на новому місці та почали поступово адаптуватися.
Нині вони живуть тут уже шість місяців. Під час одного з виїздів мобільної команди БО «100 відсотків життя. Кропивницький» соціальна працівниця познайомилася із сім’єю та з’ясувала, яка допомога їм потрібна. Обидві жінки потребують встановлення інвалідності, однак донька не може залишити Катерину саму — після інсульту вона потребує стороннього догляду та допомоги в пересуванні.
Для мобільної команди важливо не просто виявити потребу, а й максимально швидко знайти рішення, особливо коли йдеться про кризові та нагальні потреби людей.
«Жінки потребували дороговартісних ліків. Ми надали сертифікати на придбання лікарських засобів. Катерині були потрібні ходунки, щоб вона могла пересуватися. Я звернулася з цим проханням до волонтерів. Тепер у Катерини є ходунки, вона пересувається і навіть виходить на вулицю», — розповідає соціальна працівниця Валентина Вєдерникова.
Мобільні команди БО «100 відсотків життя. Кропивницький» працюють там, де допомога потрібна найбільше. Виїзди дають змогу безпосередньо зустрічатися з людьми, швидко оцінювати їхні потреби та реагувати на кризові ситуації, допомагаючи не залишатися сам на сам із проблемами, спричиненими війною.
Проєкт «Безпека, підтримка та захист людей у потребі» реалізують БО «Мережа 100 відсотків життя Рівне» та БО «100 відсотків життя. Кропивницький» за фінансової підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини та за координації Help – Hilfe zur Selbsthilfe в межах Програми локалізації Help (HLF).