Понад п’ятнадцять років жінка живе з ВІЛ-інфекцією. Спочатку вона регулярно приймала антиретровірусну терапію (АРТ), завдяки чому почувалася добре і мала хороші показники здоров’я. Однак згодом вона вирішила самостійно припинити прийом препаратів, які людям з ВІЛ необхідно пити пожиттєво.

«У мене були хороші аналізи. Я почувалася добре. Думаю: а навіщо пити ліки?.. Але, як виявилося, з кожним роком імунітет слабшав. Я не проходила обстежень. У якийсь момент мені раптово стало дуже погано…», - ділиться жінка.

Оксана почала стрімко втрачати вагу, відчувала постійну слабкість. Вона звернулася до сімейного лікаря, пройшла обстеження і почула діагноз - мультирезистентний туберкульоз. Жінці призначили схему лікування та направили на стаціонарне лікування до лікарні, що на Лісовій поляні.

Психоемоційний стан жінки був дуже важким: у діагноз вона не вірила, навіть, хотіла втекти з лікарні. Про свій стан жінка розповідала своєму соціальному працівнику Павлу Грибку, який здійснює соціальний супровід у межах проєкту «100 відсотків життя та якісних послуг на Кіровоградщині», що реалізується за підтримки Глобального фонду.

Завдяки майже щоденним консультаціям медичного та соціального працівників моральний стан жінки вдалося стабілізувати, сформувати прихильність до лікування. Уже через два місяці інтенсивного лікування, жінку перевели на відеодотсупровід із продовженням лікування протитуберкульозними препаратами амбулаторно. У цей період Оксана відновила також прийом АРТ-терапії, що є важливим для людей, які живуть з ВІЛ.

БО «100 відсотків життя. Кропивницький» упродовж всього періоду лікування надавала жінці суттєву підтримку: забезпечувала мотиваційними сертифікатами на продукти харчування, соціальним супроводом, поповненням мобільного зв’язку.

Жінка наразі налаштована на одужання, дотримується схеми лікування, а у разі потреби – телефонує своєму соціальному працівнику.