«Я ніколи не ставила здоров’я на перше місце. Ліки від ВІЛ отримувала безкоштовно, приймала не завжди, пропускала. Цього разу все почалося з простуди. Я ніби одужала, але потім все повернулося. Додався кашель і температура, пропав апетит. Знову почала обстежуватися, виявили туберкульоз…», - жінка розповідає свою історію.

Медичні працівники призначили лікування протитуберкульозними препаратами на стаціонарі. Стан у Маргарити був важкий, морально вона також занепала. Моральну підтримку вона відчула у благодійній організації «100 відсотків життя. Кропивницький», куди їй порадили звернутися.

«Маргариті було тяжко прийняти хворобу. Вона зізнається, що не приймала належним чином ліки від ВІЛ, імунітет зовсім ослаб. В якийсь момент жінка казала, що не вірить в своє одужання, було настільки важко. Я її заспокоювала, туберкульоз чутливий, виліковний, головне – не пропускати лікування і дотримуватися всіх рекомендацій медичних працівників. Поступово Маргарита почала прислухатися до порад», - розповідає Наталя Єгорова, соціальна працівниця проєкту «100 відсотків життя та якісних послуг на Кіровоградщині», що підтримано Глобальним фондом.

З вересня Маргарита почала лікування туберкульозу. Наразі її стан здоров’я покращився. Маргарита не пропускає прийом ліків, отримує мотиваційні сертифікати на безоплатні продукти харчування від благодійної організації, спілкується зі своїми дорослими дітьми, які підтримують на шляху до одужання.

«Тепер у мене з’явилася віра, що я пройду цей шлях. Тепер я знаю, настільки важливо турбуватися про своє здоров’я. Дякую, що мені допомогли повірити в себе», - каже жінка.

Ця історія одна з небагатьох, коли хворі на туберкульоз втрачають віру в себе. Та потім стороння підтримка допомагає пройти шлях одужання. У цьому і є ефективність соціального супроводу - бути поряд.