Непростий шлях пройшов соціальний робітник Кіровоградського обласного відділення Всеукраїнської благодійної організації «Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД» Олег Забілястий. Були моменти, коли знаходився на краю прірви, але в результаті знайшов у собі сили змінити своє життя, тепер - допомагає іншим.
З дитинства Олега тягнуло до азарту і небезпеки. Він рівнявся на вуличних бандитів і прогулював школу. У міліції, де він теж стояв на обліку, його вирішили відправити в інтернат. Однак заклад не виправив малого злочинця. Уже в п’ятому класі він утік звідти, адже там, як каже, морально знищували…
Олег пробирався в чужі квартири, зривав із перехожих ланцюжки, витягував продукти з кіосків, апаратуру – із заводів. За грати він загримів вперше у вісімнадцять. Яка то була крадіжка за рахунком – не пригадує, але тоді вперше його життя було в клітинку. Перший термін був без пригод і наїздів, без претензій. Потрапив до своїх… Менш як за три роки Олег вийшов на волю і повернувся до старого вуличного життя.
Як відбував останній термін, ледь не задихнувся від сухот. Олег каже, його навмисне посадили в камеру до хворих на туберкульоз. Там уже за кілька місяців він сам не свій ходив від хвороби.
– Я поїхав у СІЗО, мені зробили знімок і сказали збиратися в туберкульозний блок. Там був три місяці. «Налікував» собі туберкулому – це така грудка, коли від неправильного лікування паличка збирається докупи в одному місці і цементується, росте, розмножується в цьому клубочку до сірникової коробки. А потім тріскає і людина згорає від туберкульозу за двадцять хвилин, у залежності до якого ступеня розмножилася, – каже Забілястий.
Таке могло статися і з Олегом, однак його життя в цей момент змінилося назавжди. Каже: врятувався молитвою. Пізніше у житті Олега ще був один знак, аби змінити своє життя, замислитися, прислухатися. На день народження він загадав бажання – кинути палити. І ця мрія не очікувано для нього здійснилася.
Відтоді, як у житті Олега розпочалися хороші зміни, він почав відвідувати у в’язниці богослужіння. Власне, звідти і бере початок його нове життя.
Зараз Олег допомагає в’язням. Спочатку займався волонтерством, пізніше – став частиною команди Кіровоградського обласного відділення «Всеукраїнська мережа ЛЖВ».
Він мотивує в’язнів до ВІЛ-діагностики, ретровірусної терапії (якщо така необхідна), здійснює соціальний супровід уразливих груп населення.
Питань, із якими звертаються до Олега, багато.
– Телефонував нещодавно один чоловік із Олександрійського району, попросив врятувати. Ми приїхали у село. Його мама втекла до сусідки, він усе пропив, продав, вікна зняв. Ми його забрали і відправили в центр реабілітації. За місяць у нього буде паспорт. Кілька років тому до нас зверталася дівчина за допомогою. Тепер вона сама ж приймає таких людей і допомагає їм, займається їхньою реабілітацією, – розповідає чоловік.
Чимало зустрічається і негативних історій, адже інколи вмовляння не допомагають, треба час, щоб людина сама усвідомила свої помилки.
– Буває, звертаються люди, ми відправляємо їх на реабілітацію, вони кидають курити і колотися, а потім беруться за старе. І вмирають від передозування чи згорають від горілки. Добре, що на моїй практиці більше позитивних історій, – каже соціальний робітник.
Водночас Олег працює з неповнолітніми у СІЗО №14, з жінками у камері матері і дитини...
– Жінкам передаємо гуманітарну допомогу, тестуємо. Серед неповнолітніх проводимо просвітницьку роботу, розповідаємо про профілактику хвороб, – ділиться чоловік.
Олег завжди готовий подати руку допомоги, вислухати і підтримати. Тому зазначаємо його номери телефонів: (095) 692-44-97, (098) 022-80-97.