handy anzapfen anwendung apps to track iphone by number without permission snapchat emojis ändern hook up sites in Midstream South Africa free speed dating in Heidelberg South Africa online partnersuche gay Carouge Schweiz how to put a gps track on a cell LG V50 сайт знакомств tegos ru

Юлія Чабанюк: "Моє захоплення – це вишивання хрестиком"

Хочете відверто про захоплення, сім’ю і цінності наших співробітників? Стартує наша нова рубрика "Знай наших". Нам є що розповісти, адже наші співробітники багатогранні! Переконайтеся самі в цьому!
Сьогодні розмовляємо із головою правління Юлією Чабанюк. Турботлива мама прекрасного сина Дмитра і любляча дружина чоловіка Сергія. Для неї сім’я – найбільша цінність.
- Для мене дуже цінно, що в мене є дитина. Це найбільший джекпот, який я виграла в житті! – лагідно каже жінка, додаючи, що свій час присвячує сім’ї. Любить, щоб у будинку було тепло і чисто, щоб сім’я перебувала у комфортних умовах. Любить доглядати за своїми кімнатними квітами, яких у колекції десятки.
Душа співає, коли сідає за вишивання. Так, саме це захоплення із шкільної парти, щодня для неї як бальзам на душу.
- Моє захоплення – це вишивання хрестиком. Хрестик – для мене це символ віри в Бога. Я почала вишивати хрестиком у шостому класі на уроці трудового навчання. Мені це дуже подобалося. Це була середина 90 х років. І було дуже складно знайти нитки муліне і тканину. Мені бабуся давала вафельні полотенця. І ще бабуся знайшла в себе на горищі свої нитки, яким було 30-40 років, які вже з часом вицвіли, але тоді іншого варіанту не було. Тож на уроці трудового навчання я користувалася нитками бабусі. Вона, до слова, теж вишивала, але гладдю. У мене до сих пір зберігаються ці рушники. Вона і мережкою їх робила. Можливо, це захоплення до вишивання передалося від неї. Потім був великий перерив у вишивці. Це був підлітковий вік. Я переключилася на книги. Багато читала. До закінчення школи я не бралася за нитки і канву. Потім студентські роки, опісля робота, якось було не до вишивки, - так героїня згадує шлях своєї творчості.
До вишивання повернулася у 2008 році після народження дитини. Відтоді немає жодного дня, коли б не вишила хрестик. Хоча, зізнається, є такі миті, коли вишивання ставить «на паузу».
- Наприклад, зараз я працюю над своїм третім рушником. Коли у мене немає настрою, я не сідаю за вишивання рушника. Адже він несе певну енергетику. Наприклад, коли вишивається берегиня на весільному рушнику, то треба вишивати в хорошому настрої, з гарними думками. Адже цей рушник «на щастя, на долю», - каже Юлія Чабанюк.
Щороку колекція майстрині поповнюється новими виробами – рушниками і картинами, які зберігає, як цінність. Одну картину вишила для своєї мами, яка в той час проживала в Італії. Іншу подарувала сім’ї у США, в якій вона перебувала під час обміну. Ще одну картину продала, коли у благодійній організації збирали кошти для покійної колеги Наталії Каплун.
На вихідних із чоловіком любить збирати гриби, звісно, коли дозволяє сезон. Любить спілкуватися із людьми, цінуючи в них душевну чистоту. Любить життя із усіма його яскравими кольорами, а якщо їх не вистачає в житті, неодмінно додасть їх у своїх виробах барвистими нитками.