handy anzapfen anwendung apps to track iphone by number without permission snapchat emojis ändern hook up sites in Midstream South Africa free speed dating in Heidelberg South Africa online partnersuche gay Carouge Schweiz how to put a gps track on a cell LG V50 сайт знакомств tegos ru

Сімейна пара з ВІЛ: «Ми будемо подорожувати Україною»

«Я тебе люблю», «АРТ-терапія – дає повноцінне життя людям з ВІЛ», «Я розбила твою чашку», - вона написала йому. «Ти мені потрібна», «Вибач за все. Люблю тебе», «Обіцяй кожні пів року проходити тест на ВІЛ», - записки з такими словами підготував він дружині.

 Марина і Сергій одружені двадцять років. Мають міцний сімейний фундамент, спільний дім і затишок у ньому, статус у суспільстві, друзів і плани. У них двоє дорослих доньок, які живуть окремо. Та коли Сергій прийшов з лікарні і сказав дружині, що в нього ВІЛ-інфекція, здавалося це все розпалося, як картковий будинок.  

- Я не знала, що робити і куди бігти. З ким мені про це поговорити – батьками, подругами, дітьми? Я нікому не могла відкрити своє серце і розповісти, що в ньому зараз відбувається. Я не хотіла, щоб на мого чоловіка показували пальцем, щоб від мене відвернулися знайомі. Одночасно я розуміла, що втрачаю його…, - розповідає про свої хвилювання Марина. 

Сергій під час розмови сказав дружині, що у Добровеличківській районній лікарні медичні працівники порадили йому звернутися за моральною підтримкою до соціального працівника БО «100 відсотків життя. Кропивницький» Анни Мельниченко.

- Мариночко, давай їй зателефонуємо. Я теж не знаю, що мені робити… Чи можна з цим діагнозом жити? Чи це мій кінець? – пригадує ту розмову чоловік, який очікував підтримки від дружини, натомість вона теж потребувала допомоги.

Наступного дня соціальна працівниця  консультувала їх окремо, приділяючи вдосталь часу кожному.

- У них розпочалися сварки. Навіть довелося спілкуватися з кожним окремо. Марина боялася втратити чоловіка, бо за ці двадцять років спільного життя, він – її світ. Сергій хотів жити і боявся інфікувати Марину. Я вислухала і почула кожного, дала поради. На наступну зустріч вони прийшли разом. У Марини тест показав негативний результат, вона була здоровою. Тоді я порадила їм знайти спільне хобі, щоб вони порадилися, як їм жити далі. Розповіла, щоб вони написали один одному звернення на окремих листках. Він їй, а вона йому. Вони так і зробили. Коли на одній із консультацій вони зачитали свої звернення, там простежувалася турбота про власне здоров’я, глибше пізнання один одного, секрети у побутовому плані. Вони домовилися, що Марина кожні пів року буде проходити тестування на ВІЛ, а Сергій – буде пити АРТ-терапію, яка є гарантією повноцінного життя з ВІЛ. Вони обоє будуть стежити за здоров’ям. Це стало новим рядком у їхньому подружньому житті, - розповідає про надану допомогу сімейній парі соціальна працівниця проекту USAID HealthLink «Прискорення сталої відповіді епідемії ВІЛ/СНІД на Кіровоградщині» у Добровеличківському районі Анна Мельниченко

Марина та Сергій під час соціального супроводу зрозуміли наскільки потрібні один одному, наскільки цінний час, здоров’я, почуття. На весну вони запланували подорож Україною, адже є скільки прекрасних місць, які вони ще не відкрили для себе.