handy anzapfen anwendung apps to track iphone by number without permission snapchat emojis ändern hook up sites in Midstream South Africa free speed dating in Heidelberg South Africa online partnersuche gay Carouge Schweiz how to put a gps track on a cell LG V50 сайт знакомств tegos ru

Сімейна пара з ВІЛ: «Ми будемо пити ліки, головне, щоб він жив»

Тарас і Мирослава готувалися відзначати чергову річницю весілля. Разом – п'ятнадцять років, є син підліток, будинок і сад. Здається, все як мало бути. Однак в один момент дізналися про ВІЛ.

Самопочуття Тараса почало раптово погіршуватися. Висока температура, слабкість, задишка. Він звернувся до лікаря-інфекціоніста. Після огляду його направили здати тести на ВІЛ-інфекцію і гепатит.

- До мене в кабінет вони прийшли удвох. Безпорадні і розгублені. Трималися за руки. Дружина його втішала. Я запитала, чи бажає Тарас протестуватися у присутності Мирослави. Він погодився, адже потребував її підтримки. Тест на гепатит був негативний, а от на ВІЛ-інфекцію - позитивним. Я пояснила, що потрібне ще підтвердження результатів СД-4. Та враховуючи клінічні показання, швидше за все результат буде позитивним. У них шок і сльози! Так завжди буває. Перше питання від дружини: «Він помре?». Я заспокоюю і розповідаю про доступне безкоштовне АРТ-лікування. Вони нормально реагують і кажуть: «Ми будемо пити ліки, головне, щоб він жив», - розповідає соціальна працівниця проєкту HealthLink у Долинську Ірина Радченко.

Тест запропонували пройти дружині Тараса, оскільки найпоширеніший шлях передачі ВІЛ-інфекції – статевий.

- У неї були негативні результати. Після цього я їх скерувала знову до лікаря-інфекціоніста у Кіровоградський обласний СНІД-центр, де чоловіка оперативно обстежили на СД-4. Обом призначили АРТ-терапію. Йому – з метою лікування, їй – з метою профілактики, адже вони проживали статевим шляхом, і жінка потенційно могла інфікуватися. Я тоді провела бесіду з Тарасом щодо важливості прийому АРТ-препаратів, з Мирославою - щодо подальшого обстеження на ВІЛ через три місяці і шість. При першому консультуванні я вкладаю мінімум інформації. Тому наполягаю на подальших зустрічах і телефонних дзвінках, якщо виникають будь-які запитання, - продовжує розповідь Ірина Радченко, яка із жовтня взяла цю сімейну пару під соціальний супровід.

Мирослава не запитувала чоловіка, як він інфікувався. Сказала відкрито: «Я його люблю. Тому не хочу знати більше, ніж знаю зараз. У нього ВІЛ. З цим діагнозом живуть люди, це не страшно. Кількість наших обіймів чи поцілунків не зменшилася. Відколи чоловік почав приймати АРТ-лікування, його самопочуття покращилося. Ми й надалі плануємо спільне майбутнє, виховуємо сина підлітка і акцентуємо увагу на захищених статевих стосунках. Цього року у нас п’ятнадцята річниця сімейного життя. Ми запросимо родичів і друзів. І я вкотре зізнаюся чоловіку, як сильно я його люблю».

Тарас і Мирослава відчувають якісний соціальний супровід, завдячують своєму соціальному працівнику Ірині Радченко, що підтримала у потрібний момент. Для них питань-табу не існує ні в прийомі АРТ-препаратів, ні в лікуванні, та й загалом в житті.