"Син не знає, що в нього ВІЛ. Батьки кажуть, що він приймає вітаміни"

Олександр та Мирослава майже одночасно дізналися, що ВІЛ-позитивні. У сімейному житті – майже п'ятнадцять років. Хто звернув із стежки любові не з’ясовували, найперше - подумали про дітей та їхнє майбутнє.

 - Тест на ВІЛ я робила дванадцять років тому у СНІД-центрі. Результату не дочекалася, адже ми тоді переїздили з-за кордон. Та згодом ми повернулися додому, в районний центр. У 2019 року моє здоров’я погіршилося – кашель і слабкість не давали зосередитися ні на роботі, ні на сім’ї. Я поїхала в лікарню на обстеження. Мені діагностували туберкульоз, який я потім лікувала в тубдиспансері, приймаючи жменями ліки. Під час лікування мені також діагностували ВІЛ-інфекцію. Коли з туберкульозом було майже завершено, мене перевели на амбулаторне лікування. Я знала, що вже не виділяю паличку Коха, тож безпечна. Додому летіла на крилах – скучила за дітьми, - розповідає Мирослава.

Власне, вдома вона розповіла чоловіку про свій ВІЛ-позитивний статус. Адже все частіше думала, чи немає в нього збою в імунній системі, чи здорові їхні діти.

- Ми поговорили спокійно, без сварок. Наступного дня поїхали в район тестуватися. У кабінеті «Довіра» рідні зробили експрес-тести. ВІЛ діагностували чоловіку і меншому сину, старший був здоровий, - продовжує жінка свою розповідь, додаючи, що в цей момент, вони потребували моральної підтримки.

- З Олександром і Мирославою ми познайомилися через кілька днів після того, як пройшов тестування чоловік. Розгублені, схвильовані, не знали, що робити далі. Олександр кілька днів не розмовляв із дружиною. У такі моменти важливо чути своїх клієнтів, прислухатися до їхніх тривог, а потім давати поради. Я проводила з цією сім’єю консультації, як прийняти ВІЛ-статус, як важливо бути підтримкою і опорою один в одного, що необхідно розпочати лікування АРТ-терапією, яка видається безкоштовно. Наголошувала, що вчасне діагностування ВІЛ-статусу та початок лікування гарантує довге і повноцінне життя. І вони мене почули. Олександр тоді сказав дружині: «Ми скільки років живемо разом, у нас діти, головне, щоб ми всі були живі-здорові», - розповідає Анна Мельниченко - соціальний консультант проекту «HealthLink» «Прискорення сталої відповіді епідемії ВІЛ/СНІД на Кіровоградщині», що втілює БО «100 відсотків життя. Кропивницький».

Зараз всі троє приймають АРТ-терапію. Стан здоров’я Мирослави помітно покращився. У чоловіка і молодшого сина не було виражених симптомів, адже вони вчасно пройшли тестування і розпочали лікування.

- Син не знає, що в нього ВІЛ. Батьки кажуть, що він приймає вітаміни. Та хлопчик дорослішає і повинен знати, що це за ліки, як і коли їх правильно приймати, як бути безпечним. Тому зараз я починаю працювати з батьками по розкриттю ВІЛ-статусу дитині. Сподіваюся, що батьки прислухаються до моїх порад, адже вони дбають про майбутнє своїх дітей, - каже Анна Мельниченко.

Знати свій ВІЛ-статус важливо. Завітайте до свого сімейного лікаря та пройдіть обстеження на ВІЛ.