handy anzapfen anwendung apps to track iphone by number without permission snapchat emojis ändern hook up sites in Midstream South Africa free speed dating in Heidelberg South Africa online partnersuche gay Carouge Schweiz how to put a gps track on a cell LG V50 сайт знакомств tegos ru

З Лівії у Долинську: про соціальний супровід ВІЛ-позитивних

Лариса Павлюченко – кейс-менеджер проєкту «Колобаритив послуг з виявлення та лікування ВІЛ» ACCESS Pro в рамках програми PEPFAR (2018 – 2023)», що реалізує благодійна організація «100 відсотків життя. Кропивницький». Працювала за кордоном, допомагаючи людям з ВІЛ-інфекцією. Перейнявши там досвід, повернулася у Долинський район допомагати ВІЛ-позитивним.

- Я все життя пропрацювала медичною сестрою в лікарні. Маю 29 років стажу. Потім я пішла на вислугу років. Та потреба бути корисною у цій сфері не залишала ні на мить. Мені випала нагода поїхати за кордон – в Лівію. Я не роздумуючи, зібрала необхідні документи і поїхала. Влаштувалася у приватну лікарню, до якої зверталися люди з ВІЛ. Власне, їм і надавала соціальний супровід та допомогу, - розповідає Лариса.

Жінка каже, будучи соціальним працівником у Лівії, перейняла для себе неабиякий досвід спілкування з уразливою категорією людей, навіть навчилася бути відкритішою, толерантнішою.

- Найперше, що мене вразило – це спілкування з ВІЛ-позитивними людьми. У нас не правильно реагують на  людей з ВІЛ-інфекцією. Повірте, мені є з чим порівнювати. Та насправді люди з ВІЛ – такі ж самі, як і всі ми. Вони заслуговують нормального відношення у суспільстві. Якби до мене в Лівії за допомогою звернулася  людина з ВІЛ-інфекцією, а я б на неї накричала, чи сказала, що чекайте я доп’ю каву, мене б за 24 години виселили з країни, - додає жінка, продовжуючи: - АРТ-терапію там отримують раз на місяць, у нас видається раз - на три місяці. Також клієнти отримують спеціальні продуктові набори. У Лівії суворий контроль, чи випила людина ліки. Тому у мене  ця звичка добре спрацьовує зараз при моїй діяльності, коли я сто разів перепитую клієнта, чи випив він АРТ-терапію за графіком.

Зі слів Лариси, у Лівії люди охочіше проходять тестування на ВІЛ, а ті, що лікуються – значно відповідальніші до свого здоров’я та здоров’я близьких.

- Хоча і Лівія вважається, як третя країна, там тестуються люди охоче. У них сильно поширена пропаганда по збереженню свого здоров’я. Люди там багаті, та вони цінують своє здоров’я. У нас в країні в людей з ВІЛ-позитивним статусом  постійно страх бути осудженими. Вони бояться, що їх побачать в черзі на тестування на ВІЛ, чи за отриманням АРТ-терапії, - каже жінка.

Після повернення з Лівії у Долинську, Лариса мріяла продовжити роботу у цій сфері. Повернутися в районну лікарню на посаду медичної сестри вона не могла, бо вже була на вислузі років.

- Головний лікар Долинської центральної районної лікарні розповів мені про проєкт «Колобаритив послуг з виявлення та лікування ВІЛ» ACCESS Pro. Я зацікавилася, адже діяльність перепліталася з моєю діяльністю за кордоном. У рамках проєкту я  відвідала два тренінги в Києві, пов’язані з наданням соціальних послуг ВІЛ-позитивним людям. І хочу відзначити, що підхід доволі цікавий і корисний. Назарі я майже рік працюю у проєкті. У нас хороша команда – лікар-інфекціоніст, медсестра, я – кейс-менеджер. Працюємо за такою процедурою. Медична сестра інформує мене про нововиявлену людину з ВІЛ. Потім я зустрічаюся і спілкуюся з цією людиною, ми підписуємо інформаційну згоду. Я проводжу опитування, чи знає вона, що таке ВІЛ, як передається, який її  рівень життя, чи є вдосталь коштів їздити за АРТ-терапією в район. Адже в основному мої клієнти -  люди із далеких сіл. Буває таке, що в клієнтів немає коштів їздити за терапією. То береш терапію і відвозиш самостійно. У мене під соціальним супроводом зараз перебуває 16 осіб, - розповідає Лариса.

Жінка каже, що цінує отриманий досвід за кордоном, і тепер з радістю втілює його тут, пропагуючи у суспільстві толерантне ставлення до людей з ВІЛ, надаючи соціальний супровід клієнтам.

Вікторія Семененко