У Всесвітній день здоров’я спілкуємося з Романом про врятовані життя і допомогу людям з ВІЛ.

 

- Романе, ви вже не перший рік допомагаєте людям з ВІЛ. Як розпочинався ваш шлях у благодійній організації «100 відсотків життя. Кропивницький»?

- У благодійній організації я працюю 9 років. Починав працювати з безхатьками, зокрема, це було раннє виявлення туберкульозу та доведення до обстеження. Також проводив скринінг на місцях їх перебування. До цього я працював будівельником та в інших робітничих професіях. Але були проблеми із здоров’ям, тому залишив попередню роботу. Знайшов себе у соціальній сфері.

Про організація я дізнався через знайомих. У мене в душі завжди був поклик волонтерити і допомагати людям. Тодішній керівник Олександр Алєксандров побачив у мені потенціал і запропонував працювати соціальним працівником. Я самостійно цікавився темою ВІЛ, займався саморозвитком. Через два роки після волонтерства і допомоги безхатькам я почав працювати соціальним працівником і допомагати людям з ВІЛ. У мене вийшло. Спочатку у мене були групи підтримки людям з ВІЛ. Пізніше, у період пандемії, я працював координатором одного невеликого проєкту з пересилки антиретровірусної терапії ВІЛ-позитивним. От вже три роки, як я соціальний працівник проєкту HealthLink «Прискорення сталої відповіді епідемії ВІЛ/СНІД на Кіровоградщині». Допомагати людям - це наймилосердніша справа.

 - Як про вас дізнаються люди, яким щойно діагностували ВІЛ?

- Тестування на ВІЛ проводиться у лікарнях. За мною закріплено три медичних заклади у Кропивницькому. Це - Центральна міська лікарня, районна лікарня та обласний фтизіопульмонологічний медичний центр. У кожному медзакладі є медичні координатори проєкту HealthLink, які здійснюють тестування. Вони роблять першочергові тести і за результатами тестування направляють до мене зі згоди пацієнта. Лікар каже пацієнту: «у вас є можливість отримати допомогу соціального працівника». Люди реагують по-різному. Спочатку у людини шок. Коли проходить інші стадії прийняття, вона більш відкрита до спілкування і чує мене. До слова, безкоштовне тестування здійснюється завдяки тестам проєкту HealthLink, які ми протягом року передаємо у медичні заклади. Дуже важливо, що є можливість консультування соціального працівника. На цьому етапі - важлива підтримка людини з ВІЛ. Перше питання, яке мені задають люди, в яких виявили ВІЛ: звідкіля воно взялося? Я направляю питання в інше русло: як із цим жити? Адже наразі дуже важливе питання збереження здоров’я і життя.

- Ваша місія у проєкті - довести людину до лікування?

- Саме так. І дуже добре, що це лікування, а саме антиретровірусна терапія, є в наявності і безкоштовна. Людям не потрібно думати, де взяти кошти на лікування. Важливо - розпочати лікування, а не відкладати це на період «я подумаю». Бо за цей час можна і собі нашкодити, і коханим. Адже всі ми знаємо, що найпоширеніший шлях передачі ВІЛ - статевий. Моє завдання – розповісти клієнту про найкоротший шлях - як стати на облік, де отримати лікування, як жити з ВІЛ. Шлях доведення до лікування залежить - від ефективності мого консультування і від можливості людини чути інформацію. З початку року я проконсультував 20 людей і допоміг в отриманні АРТ-лікування. Це говорить про те, що тест на ВІЛ врятував життя 20 людей. І це лише ті люди, які перебували під моїм соціальним супроводом. Підхід до кожної людини свій, адже потрапляють клієнти, наприклад, із залежністю. У них основне захворювання – залежність. Їм тяжче, тому що лікування ВІЛ залежить від регулярності та дисциплінованості. Важливо - пояснити людині, що стадії прийнятті можуть проходити по-різному, але лікуватися потрібно зараз. Я мотивую людей прикладами попередніх клієнтів, коли була зневіра, які потім були наслідки для них. Якщо людина відмовляється лікуватися, імунна система слабшає для них, і різні супутні захворювання протікають більш тяжче. Доводиться лікувати супутні захворювання – туберкульоз, гепатит.

- У розмові ви згадали, що найпоширеніший шлях передачі ВІЛ - статевий. Так от, коли людина дізнається, що в неї ВІЛ, чи пропонує вона протестувати і свого партрнера?

- Ситуації бувають абсолютно різні. Адже людина, в якої ВІЛ, не одразу розкривається своєму партнеру. Нещодавно один із моїх клієнтів довго вагався, як сказати дружині, що в нього ВІЛ. І найголовніше - як протестувати дружину. Я бачив, як йому болить ця тема, і запропонував допомогу. Розкриття ВІЛ-позитивного статусу ми провели разом. Він прийшов із дружиною. Ми поспілкувалися разом, я розповів про ВІЛ. Чоловік сказав, що нещодавно дізнався про свій статус. Запропонували тестування жінці. Вона погодилася. Тест виявився позитивним, у неї був шок. Я надавав моральну підтримку обом. Адже він - боявся, що їхні стосунки завершаться, а вона - не знала, звідки це взялося, як вона буде жити з ВІЛ. Я завжди був з ними на зв’язку, пояснював, що важливо розпочати прийом АРТ-терапії. І сказав таке: завдяки тестуванню ви зберегли своє життя. Бо якби це було пізніше, наслідки були б іншими. Тепер вибір за вами. Сімейна пара розпочала разом лікування, вони проговорили усі моменти. Наразі в них немає відриву, живуть повноцінним життям. Людина з ВІЛ може ходити від 2 до 8 років і не знати про це. Тому тестування кожен рік - потрібне бути в пріоритеті для кожного.