Усвідомлення того, що ти у своєму житті робив щось не так, приходить із запізненням. А інколи, і зовсім не приходить, якщо людина залишається наодинці зі своїми бідами.
«А що мені робити далі?» - це питання найчастіше задають соціальним працівникам БО «100 відсотків життя. Кропивницький» наші клієнти.
Власне, це запитав і 50-ти річний Степан у своєї соціальної працівниці Ольги Іваненко. Про себе чоловік розповідає коротко. У минулому вживав ін’єкційні наркотики, алкозалежний, двічі відсидів. Сім років тому хворів туберкульозом, цього року стався рецидив. Виявили ВІЛ. Хотів жити… Під соціальний супровід благодійної організації потрапив наприкінці лютого.
«Здоров’я Степана наразі на нулю. Йому настільки погано, що він не може встати із ліжка. Тому весь час лежить. Почав приймати протитуберкульозні препарати, антиретровірусну терапію. Потрібен час, щоб його здоров’я нормалізувалося. Степан зараз шкодує про своє минуле. Але життя не відмотати. Йому важлива підтримка, я телефоную ледь не щодня. Інколи й анекдоти розповідала, щоб додати бадьорості. Його мама після операції, теж лежача. У Степана є лише друзі з минулого життя, але ті не телефонують зараз. А він уже не хоче з ними мати щось спільне. Тому його підтримка – наша благодійна організація та
Проект USAID HealthLink, де опікуються людьми з ВІЛ», - розповідає Ольга Іваненко.
Степан з мамою наразі живуть лише на мамину пенсію. Чимало грошей іде на ліки… Тому у благодійній організації взяли чоловіка під супровід проєкту «100 відсотків життя та якісних послуг на Кіровоградщині», що підтримано Глобальним фондом. Завдяки даному проєкту чоловіку щомісяця будуть надаватися безкоштовні сертифікати на продукти харчування.
«Ми віримо у кожного нашого клієнта. Степан має пройти свій шлях боротьби зі своїми хворобами. Його вчасно обстежили на ВІЛ, він розпочав лікування», - каже соціальна працівниця, яка і мотивує чоловіка на одужання.