Прийнято важати, що туберкульоз — це хвороба безпритульних або людей з нарко чи алкозалежністю.
Натомість, щороку в Україні реєструють десятки тисяч нових випадків захворювань і лише 8-10% з них — у соціально-незахищених громадян.
Туберкульоз не обирає за соціальним статусом.
У БО «100 відсотків життя. Кропивницький» під соціальний супровід потрапила 45-ти річна Олена. Вона все життя працювала медичною сестрою. Крім останніх шести років, коли народила дитину і пішла в декретну відпустку.
«Мене тривожив кашель, погане самопочуття. Я часто хворіла на простудні захворювання. Звернулася до свого сімейного лікаря. Мене направили на рентген. Сказали, що туберкульоз. Звісно, такого результату я не очікувала. Але, як медичний працівник, розуміла, що мій організм легко міг підхопити цю недугу. Чоловік рік на війні. Я дуже хвилювалася за нього, нашу країну, майбутнє дитини. Я весь час була у стресі, імунна система ослаблена. Цього досить, що підхопити туберкульоз», - ділиться своєю історією Олена, яка проживає в одному із невеличких містечок Кіровоградщини.
Після того, як жінці діагностували хворобу, вона одразу почала лікування, яке призначив лікар. Чоловік теж пройшов медичне обстження - хвороба не підтвердилася. З дня на день мають прийти результати обстеження дитини.
«Олена розуміє важливість вчасного лікування хвороби. У неї чутливий туберкульоз. Під наш супровід Олена потрапила наприкінці лютого. Жінка проходить амбулаторну форму лікування - отримує протитуберклуьозні препарати за місцем лікування. Я надаю жінці соціальний супровід - консультую з різних питань під час лікування, морально підтримую. Вона уже розпочала свій шлях боротьби. І вірю, що вона його завершить успішно», - розповідає Ольга Іваненко - соціальна працівниця проєкту «100 відсотків життя та якісних послуг на Кіровоградщині», що підтримано Глобальним фондом.
Перевіряйте своє здоров’я вчасно. Проходьте флюорографічне обстеження один раз на рік.