Війна, туберкульоз, весна, надія… Ігор Степанович (ім’я змінено) потрапив у Кропивницький, рятуючись від війни евакуаційним потягом з Донецької області.
Дорога була складною, адже йому, як людині з інвалідністю, яка пересувається у візочку, добиратися було складно. Він їхав у Кропивницький сам, для нього це була невідомість. Його дружина в цей період поїхала в інше місто до свого дорослого сина від першого шлюбу.
Прибувши у нове місто перед ним водночас постали нові виклики. У чоловіка виявили туберкульоз.
«Скажу чесно, при тому способі життя, який я вів, у мене міг бути не лише туберкульоз… Я вживав алкоголь, перебував кілька разів у місцях позбавлення волі. Одного разу так запив, що залишився спати на вулиці у мороз… Ноги відморозив, мені їх відрізали…», - згадує Ігор Степанович своє минуле.
Під соціальний супровід проєкту «100 відсотків життя та якісних послуг на Кіровоградщині», що підтримано Глобальним фондом, чоловік потрапив у травні 2022 року. Два місяці він пройшов стаціонарне лікування хвороби на Лісовій поляні (нині назва ЛДК №2). Далі його виписали для продовження амбулаторного лікування. І він повернувся у психоневрологічний інтернат, де його розмістили напередодні.
«Коли він повернувся у психоневрологічний інтернат, отримав питання: «У тебе туберкульоз? Ти не можеш з нами перебувати». Однак попри те, що туберкульоз він остаточно не вилікував, він уже був безпечний для оточуючих, оскільки паличку Коха не виділяв. Я звісно взяла довідку в лікаря, передала у заклад, щоб до нього більше не було запитань», - розповідає соціальна працівниця Таня Грибок, яка здійснює супровід чоловіка.
Та через певний час до Ігоря Степановича приїхала дружина. Вона стала його підтримкою під час лікування. З’явилося питання про зміну місця проживання, адже разом проживати у психоневрологічному інтернаті вони не могли. Звернулися до соціального захисту, аби їм посприяли з пошуком житла. Відтак – зараз вони проживаю в одному із сіл Кіровоградської області.
«Щомісяця я отримую смарт-бокс, у якому знаходяться протитуберкульозні препарати. Хочу одужати, тому дотримуюся всіх рекомендацій. Мені ще залишилося небагато – завершую лікування у травні. Коли почалася війна, я так багато зрозумів, а скільки помилок у житті зробив… Наразі ми з дружиною залишаємося на Кіровоградщині. Нам немає куди їхати. Наш будинок у Донецькій області потрапив під обстріли. Йде весна, плануємо садити город… Вірю, що перемога поряд… Дякую благодійній організації «100 відсотків життя. Кропивницький» за підтримку – соціальний супровід, щомісячну допомогу з безкоштовними сертифікатами на продукти харчування», - каже Ігор Степанович.