Коли людина дізнається, що в неї ВІЛ, її охоплює шок, страх, нерозуміння. Майже так само було у 39-ти річної Ніни - мами шістьох діток.
«Моє здоров’я почало давати збій. Спочатку, я не звертала увагу, адже то були непомітні прояви. Я думала: з ким не буває. Але що далі, тим були різні симптоми. Тож я звернулася за медичною допомогою. У лікарні порадили зробити тест на ВІЛ. Я пройшла його у кабінеті «Довіра». Результат виявився позитивний. Я не знала, що робити. Мені запропонували поспілкуватися із соціальною працівницею. Звісно, я погодилася, адже потребувала підтримки», - розповідає Ніна.
За кілька хвилин Анна Мельниченко - соціальна працівниця Проект USAID HealthLink, що втілює БО «100 відсотків життя. Кропивницький», слухала історію своєї майбутньої клієнти.
«У мене шестеро дітей… На кого я їх залишу? Хіба що на чоловіка, але в нього також може бути ВІЛ»…, - плакала Ніна, ледь не прощаючись із життям.
«Люди з ВІЛ живуть повноцінним життям. Саме ці слова повернули Ніну в реальність. Я пояснила їй, що важливо приймати життєвоважливі ліки - АРТ-терапію. Розповіла десятки історій, коли люди з ВІЛ досягають успіхів, виховують дітей, мандрують, розвиваються. Я проконсультувала її, розповіла про ВІЛ-інфекцію стільки інформації, скільки вона на той момент могла засвоїти. Вона запитувала, як протестувати чоловіка і дітей, адже хвилювалася за них. Я передала їй оральні тести за допомогою яких вдома самостійно можна визначити наявність ВІЛ. Ніна заспокоїлася і поїхала до себе в село. Того ж дня вона надіслала мені фото тестів, де я їй пояснила, що в дітей результати негативні, отже в них немає ВІЛ-інфекції, а в чоловіка позитивний результат. Із чоловіком ми зустрічалися в районній лікарні, він пройшов додаткові обстеження, діагноз підтвердився. У сім’ї не було коштів, щоб поїхати в Кіровоградський обласний СНІД-центр для отримання АРТ-терапії, тому ми передали ліки поштою. Ця історія приклад того, наскільки важливо сімейним парам разом проходити тестування на ВІЛ», - розповідає історію своєї клієнтки Анна Мельниченко.
Більше місяця пройшло, як Ніна з чоловіком приймають ліки. Наразі стан її здоров’я покращився, вона дбає про свою імунну систему. Вони продовжують жити разом і виховувати дітей.
«Є ліки, а значить є вихід. Я живу, як і раніше. Єдине, мабуть, більше усвідомила цінність свого життя», - додає Ніна.