Марина Коняєва - соціальна працівниця благодійної організації «100 відсотків життя. Кропивницький». Вона весь час допомагала людям, навіть війна не змінила її покликання.
Тендітна і ніжна на перший погляд, та насправді з великою силою-волі і наполегливістю. У Кропивницький жінка із сім'єю приїхала 15 квітня, рятуючись від загарбників, які окупували місто Херсон.
«Ми прийняли рішення евакуюватися в один день. Це було важке рішення, але я в першу чергу думала про доньку… Я не хотіла, щоб вона це все бачила… Ми приїхали в Кропивницький 15 квітня», - розповідає Марина. На цю тему їй важко розмовляти, тому ми спілкуємося здебільшого про роботу.
Марина все життя працює у своїй сфері. У 2008 році вона закінчила Херсонський педагогічний університет за спеціальністю «соціальна педагогіка». Працювала в Олешківській службі у справах дітей, згодом у Херсонському центрі соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді. Далі декретна відпустка, переїзд до батьків у село і знову робота соціального працівника у сільській раді. На цьому етапі її життя в країні почалася повномаштабна війна…
«Робота соціальним працівником стала для мене покликанням пізніше. Я йшла на навчання і розуміла, що це про допомогу людям. Однак наскільки непросто пропускати кожну історію крізь серце - я відчула пізніше… Я працювала з дітьми - ця робота важка для серця, адже хочеш усім допомогти, прихистити. Я дуже хвилювалася, коли ми мали вилучати діток із сімей. Вони так надіялися, що їхня мама зміниться… Але… Проходив час, ми відвідували цих діток у прийомних сім'ях - доглянутих, без страху, коли вони дійсно у сім’ї», - ділиться Марина.
У БО «100 відсотків життя. Кропивницький» Марина Коняєва потрапила влітку. В організації саме втілювався проект з надання гуманітарної допомоги внутрішньо-переміщеним особам. Марина стала членом команди. За цей період жінка перейнялася діяльністю організації та напрямками, в яких працює БО. Тож коли отримала пропозицію стати соціальним працівником для клієнтів, які лікують туберкульоз у проекті «100 відсотків житття та якісних послуг на Кіровоградщині» (що втілюється за підтримки Глобального фонду) погодилася без вагань.
«Допомагаючи людям, я розумію наскільки важливу роль виконую у їхньому житті. Я побувала на тренінгу, де доступно розповіли про туберкульоз. Тож вагань, тривожності і страху у мене не було. У вересні до мене прийшли перші клієнти. Вони раніше вже були під соціальним супроводом, тож я лише продовжила розпочату справу. Наприклад, у мене були дві багатодітні родини, в одній троє, в іншій п'ятеро діток. Наразі вони успішно завершили лікування туберкульозу. У мене під соціальним супроводом перебуває одинадцять клієнтів. Я надаю моральну підтримку, прививаю прихильність до лікування, мотивую до одужання, консультую, видаю безкоштовні сертифікати на продукти харчування, нагадую, що кожен клієнт може скориститатися юридичним або психологічними послугами. Мені подобається працювати з людьми, допомагати їм у подоланні тяжкої недуги. Кожен працює на своєму фронті, адже ми не маємо права опусткати руки. Я вірю, що ми наближаємо перемогу!», - каже Марина.