Як лікувати туберкульоз, коли від нього помер чоловік? Це перше питання, яке задала собі Ірина, коли почула в лікаря діагноз.
Після смерті чоловіка жінка звільнилася з роботи, більше часу приділяла онукам, допомагала доньці. Та кожен день відчувала, як її самопочуття погіршувалося – підвищувалася температура, слабкість, втома. Ці симптоми були «дзвіночками».
- Я вже тоді розуміла, що зі мною відбувається щось не те. Я добре пам’ятаю, як чоловік захворів туберкульозом. І коли я в себе помітила подібні симптоми, серце ойкнуло. Я боялася йти в лікарню, мені страшно було почути, що в мене туберкульоз. Я відтягувала, як могла. Навіть, відмінила свої візити до онуків. Та розуміла, що цей час має настати. Того дня мені було так важко, що я не могла встати з ліжка, ледь заварила чаю, дістала із шафи свій сарафан. Зібралася і пішла до сімейного лікаря, звідти отримала направлення на обстеження. Мої побоювання підтвердилися. Я тоді ледь не втратила свідомість, бо думала, що це мій кінець, що я більше не обійму доньку, не почую сміх своїх онучат…, - Ірина пригадує свою історію хвороби, згадуючи кожну деталь.
Та то був не кінець, а новий початок до здорового життя. Ірину госпіталізувал у лікарню, що на Лісовій поляні (нині – ЛДК №2). Призначили лікування. Було складно, адже препарати були важкі, позначалися на загальному самопочутті. Психологічний стан був на нулі, адже жінка не вірила у своє одужання. У цей період Ірина потрапила під психосоціальний супровід благодійної організації «100 відсотків життя. Кропивницький».
- Я приїздив до Ірини в лікарню. Ми багато спілкувалися про її захворювання, про ситуацію із її чоловіком. Інколи здавалося, що жінка не прийме своє захворювання і в один момент відмовиться від лікування. Я намагався підбирати потрібні слова. Вмовляв її жити заради онуків і доньки. І, на щастя, це подіяло. Під час кожної консультації я розпитував її, чи дзвонила вона онукам, що вони розповідають. Це щоразу повертало її до життя, - розповідає Едуард Карелін – соціальний працівник проекту «100 відсотків життя та якісних послуг на Кіровоградщині» (що підтримано Глобальним фондом).
Під час недавнього візиту Едуарда у лікарню до своєї клієнтки каже, що зараз її самопочуття покращилося. Він морально підтримує її, прививає прихильність до лікування, привозить щомісяця безкоштовні сертифікати на продукти харчування, передавав продовольчі товари в рамках проекту «Food for life 2022», який реалізується за фінансової підтримки Всесвітньої продовольчої програми ООН (WFP).
Шлях Ірини у боротьбі із захворюванням розпочався із серпня. Наразі вона розуміє, що попереду ще довгий шлях, та важливо, що вона вірить у те, що пройде його і почує: "лікування завершила успішно".