handy anzapfen anwendung apps to track iphone by number without permission snapchat emojis ändern hook up sites in Midstream South Africa free speed dating in Heidelberg South Africa online partnersuche gay Carouge Schweiz how to put a gps track on a cell LG V50 сайт знакомств tegos ru

"Головне, що є ліки. Приймаючи їх, моє життя повноцінне", - ВІЛ-позитивна

Катерина Михайлівна самотня. У свої 59 років немає ні дітей, ні чоловіка. Так сталося, що дітей вони не могли мати, тому жили з чоловіком один для одного, в злагоді і любові. Та чотири роки тому він помер. Жінка залишилася сама, коли її спіткала біда.
 - Саме біда, не інакше. Так я спочатку подумала, коли прийшла в лікарню для повного обстеження. Здоров’я почало давати збій, я хотіла почати лікування, але лікарі ніяк не могли вияснити хворобу. Тоді я пройшла тест на ВІЛ, який підтвердив позитивний результат. Спершу у мене був шок і нерозуміння, як жити. В цей момент лікарка мене познайомила із молодою дівчиною Анною з благодійної організації «100 відсотків життя. Кропивницький». І разом вони «привели мене до тями», тобто розповіли скільки про ВІЛ, що я з роду не знала. А головне, що є ліки, що вони видаються безкоштовно, приймаючи їх моє життя і надалі буде повноцінним. Я в це повірила і розпочала лікування. У той момент я зрозуміла, що ВІЛ – це не біда, що я житиму, - ділиться Катерина Михайлівна.
Після виявлення ВІЛ жінка потрапила під соціальний супровід до Анні Мельниченко – соціальної працівниці Проект USAID HealthLink «Прискорення зусиль України з метою подолання епідемії ВІЛ». Власне, вона і розповіла їй реальні історії про людей, у яких ВІЛ, які живуть повноцінно і досягають у своєї кар’єрі вершин, які народжують, виховують дітей, працюють, подорожують, насолоджуються кожним днем.
- І лише після кількох зустрічей я помітила у очах цієї жінки вогник. Вогник жити. Кілька місяців вона приймає АРТ-терапію, її здоров’я покращилося, імунітет укріп. Ще на початку нашого знайомства вона жити не хотіла. Тепер вона намагається знаходити у житті нові сенси, захоплення. Наприклад, розвела у себе на підвіконні десятки сортів кімнатних квітів, освоїла техніку вишивання хрестиком і зробила консервацію огірків і кабачків за улюбленим рецептом. Вона зрозуміла, що приймаючи ліки, вона як і раніше відчуває у собі сили жити далі, - розповідає Анна Мельниченко.