Всесвітньою організацією охорони здоров'я вигорання офіційно визнано хворобою. Це не просто втома і небажання йти на роботу, це виснаження, знесилення, апатія до роботи, яка колись приносила задоволення, суттєве зниження працездатності.

Відповідно до досліджень "рятувальні" професії є групою ризику і найчастіше зіштовхуються з даною проблемою.

 Соціальні працівники кожного дня знаходять сили для допомоги іншим. І дуже часто роблять це, не зважаючи на шкоду для себе. Поступаються своїми інтересами, дозволяють протискати свої кордони.

Отож, найперша порада - це чітко визначити для себе і для клієнтів свої "межі можливого". Тільки вибудувавши чіткі кордони для клієнтів, у вас будуть сили на завтрішній день.

 Попереджайте клієнтів про свої робочі години;  чітко говоріть, що по завершенню робочого часу, ви не приймаєте дзвінки; перерахуйте всі послуги, які ви надаєте; пам'тайте, терміновим та невідкладним реагуванням займається швидка, пожежна і поліція - всі інші випадки можуть зачекати.

Слідкуйте за тим, аби у вашому житті обов'язково було місце для задоволення. Це єдине, що додає яскравих фарб нашому життю. Знаходьте час для відпочинку та улюблених занять, ви - це не тільки робота. Визначте для себе свої ресурси, це всі ті штуки (у кожного вони різні), які допомагають відновлюватись, наповнюють нас силою та енергією.

Робіть на роботі тільки те, що в межах вашої компетенції, не обіцяйте дива.