handy anzapfen anwendung apps to track iphone by number without permission snapchat emojis ändern hook up sites in Midstream South Africa free speed dating in Heidelberg South Africa online partnersuche gay Carouge Schweiz how to put a gps track on a cell LG V50 сайт знакомств tegos ru

«Життя продовжується…», - соціальна працівниця

З початку війни, яку підло розпочала росія, чимало людей з різними хворобами залишилися безпорадними. «Що далі буде?», «Чи житиму я?», «Чи будуть ліки», - десятки подібних питань прозвучали по телефону до благодійної організації «100 відсотків життя. Кропивницький».

 - Наші клієнти залишилися безпорадними. Ми заспокоювали їх, запевняли, що життєвоважливе лікування є. Адже в цей час так важливо підтримувати одне одного,  - розповідає соціальна працівниця проєкту HealthLink: «Прискорення зусиль України з метою подолання епідемії ВІЛ» Анна Мельниченко.

 Історія з Веронікою розпочалася в перші дні війни. До цього – вона вже рік приймала АРТ-терапію. Жінка пройшла період, коли страх про хворобу заважав жити і будувати плани. Соціальна працівниця розповіла Вероніці історію про неї ж, а продовжити цю історію жінка мала самостійно. Який шлях обрати? Плакати від страху і невідомості чи дбати про себе, думати про онуків, планувати життя… Тоді жінка обрала другий варіант, прийняла ВІЛ-позитивний статус і, навіть, переїхала в інший будинок, облаштовувала його і будувала нове життя.

 - І тут знову страх і паніка. Вона телефонує мені розгублена, адже в країні війна… Її голос був тривожним, як і голос мільйон жінок у ці дні.  Вона запитала: «Що тепер буде з лікуванням, якщо не буде таблеток, що робити? Я боюсь. Чи виживу я?...» У першу чергу я її заспокоїла. Пояснила, що на Кіровоградщині лікування є, що таблетки вона буде отримувати, як і раніше. Головне - не здаватися, адже вона вже багато чого пережила. До того ж, у неї є рідні, які завжди будуть поруч і підтримають її. Життя не зупиняється, воно продовжується, необхідно вірити в краще, в перемогу. Вона ще облаштує свій новий будинок і буде приймати там гостей і рідних, радіти щасливим моментам з онуками, - ділить Анна Мельниченко, додаючи, що через кілька днів знову їй зателефонувала, аби впевнитися, що жінка приймає лікування.

 Соціальні працівники нагадують кожному, що вони поряд, що лікування є, що потрібно вірити у світлу перемогу.