Новини

ВІЛ-позитивна: Лише зараз я живу…

ВІЛ-позитивна Катерина через незнання і стереотипи втратила дитину… Хотіла довести всьому світу, що вона із сином такі ж самі. Проте, не приймаючи АРВ-лікування, лише нашкодила собі… Життя не відмотати…

У 35 років, завагітнівши вдруге, Катерина дізналася, що в неї ВІЛ. «Не може бути, у мене перша донька повністю здорова, чоловік не гулящий…», - це перші думки, які тоді поселилися в голові жінки. Відтак, вирішила, що це помилка, що ВІЛ-інфекція не може торкнутися її сім’ї, що взагалі ця хвороба «наркоманів і повій, а вона ж не така»…

«Після пологів я постійно переконувала себе, що ми із сином здорові. Я хотіла це довести всьому світу… Коли пропонували обстеження дитини на ВІЛ-інфекцію – я категорично відмовлялася. Коли лікар сказав, що я повинна приймати АРТ-лікування – я відмовлялася. Що я отримала взамін?... Смерть дитини… Втратила відчуття життя… Тисячі хвороб мене атакували… Я знесилилися… Хотіла впасти і не жити», - ділиться Катерина своєю історією.

Приблизно в такому стані жінку зустріла під кабінетом лікаря Тетяна Безим’янна  - соціальний працівник проекту «HealthLink» «Прискорення сталої відповіді епідемії ВІЛ/СНІД на Кіровоградщині» за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID), що втілює благодійна організація «100 відсотків життя. Кропивницький». Це той день, який дав відлік новому.

«Я помітила її в коридорі лікарні. Вона тоді сиділа і дивилася в одну точку. Я знала про її ВІЛ-статус. Тож підійшла і запросила в кабінет поспілкуватися наодинці. Я представилася, пояснила, що займаюся соціальним супроводом хворих на ВІЛ. Жінка стала агресивною, коли це почула. Я попросила десять хвилин для розмови, а потім, кажу, якщо ти вирішиш, що я тобі не корисна, можеш мене не знати і не вітатися, вдавати вигляд, що мене немає, я піду з твого життя. Та мені вистачило п’яти хвилин. Я поклала свою руку на її, сказала, що в мене є можливість допомогти. Вона розплакалася, відкрила мені душу… Я запитала її, чого вона не приймала раніше і не приймає зараз таке необхідне АРВ-лікування. Адже про ВІЛ-статус вона знає давно. Катя відповіла: «Я хотіла всьому світу довести, що я і моя дитина такі, як усі». Я сказала, що звісно, ви такі, як всі. Якщо ти будеш отримувати лікування, у тебе просто буде наявність хронічного захворювання, яке ти контролюєш», - пригадує розмову Тетяна Безим’янна.

Вже наступного дня вони разом поїхали здавати необхідні аналізи. Каті призначили АРВ-терапію, яку вона майже рік приймає щодня.

«У неї тоді було сто клітин. Як добре, що я не сильно спізнилася…», - каже Тетяна.

Зараз стан здоров’я Катерини значно покращився. Вона не скаржиться на погане самопочуття. Всю себе віддає кар’єрі. Займає хорошу посаду у себе в місті.  

«Я вдячна проекту «HealthLink» і Тані, що вони є в моєму житті. Лише зараз я живу».

У рамках проекту HealthLinkна Кіровоградщині за період з жовтня 2018 року по вересень 2019 року соціальним працівникам вдалося мотивувати до АРВ-лікування 57 ВІЛ-позитивних осіб.