Новини

ВІЛ-позитивна жінка: Я через десять років прийняла свій статус

Десять років тому Оксана дізналася, що в неї ВІЛ. Весь цей час вона не могла прийняти свій ВІЛ-статус. Завдяки соціальному супроводу – її життя змінилося.

У лікарню 35-ти річна Оксана потрапила із злоякісною пухлиною. Пройшла безліч обстежень, під час одного з них їй повідомили про ВІЛ.

- Лікарка мене викликала в кабінет і спитала: «А чому ж ви не кажете, що у вас ВІЛ?». Так я вперше дізналася про свій діагноз. Я розгубилася і була шокована, - розповідає Оксана.

Жінка знала, що її інфікував чоловік, хоча про свій ВІЛ-статус їй нічого не сказав. Та й претензій не було часу пред’являти, адже на той момент Оксана була вагітна, і вони розлучилися. У голові крутилося безліч запитань, зокрема, чи не інфікується її майбутня дитина, чи слід казати про діагноз батькам…

- Після народження дитини, у мене ВІЛ не підтвердився. Дитина стояла певний час на обліку. Ми не раз здавали аналізи, то в дитини все гаразд. Її зняли з обліку. Відтоді я знала, що у нас ВІЛ немає, - розповідає клієнтка БО «100 відсотків життя. Кропивницький».

За десять років Оксана переконала себе, що в неї з імунною системою все гаразд. Виховувала сина, який вже навчався у старших класах. Працювала на виробництві. Разом мандрували в різні міста і мріяли про відпочинок у горах. Проте торік часто почала хворіти… Зокрема, відчувалися проблеми по гінекології.

- Я пройшла напередодні купу обстежень. І мені сказали, що в мене ВІЛ. Я не очікувала, бо була впевнена, що в мене немає ВІЛ. Я розпочала приймати АРВ-терапію. І зараз із здоров’ям у мене все гаразд! – ділиться жінка.

- ВІЛ-інфекція не могла зникнути на десять років! Я супроводжую цю клієнтку і розумію, що коли їй вперше діагностували ВІЛ, вона просто не могла прийняти свій статус. Тому вона досі говорить, що в неї не було ВІЛ. Тоді Оксана нікому не казала про свій статус, боялася осуду. Лікарі не наполягали на лікуванні, та й десять років тому соціальна робота проводилася не на достатньому рівні. Тому клієнтка навчилася жити без думки, що в неї ВІЛ. Коли ж почали з’являтися супутні захворювання, вона почала лікувати основний діагноз, після чого почала відчувати себе краще. Коли я зустріла Оксану, вона була у незадовільному стані. Та плюс був у тому, що вона була відкрита до спілкування. Це дуже важливо, коли тебе люди не тільки слухають, але і чують. За період соціального супроводу Оксани – її життя змінилося, та найголовніше - вона знає, що відтепер має повноцінне життя, - каже соціальний працівник Наталя Саленко.

Зараз Оксана легко говорить про свій ВІЛ-позитивний статус. Завдячує допомозі соціального працівника Наталі Саленко, яка працює в рамках проекту «100% життя та якісних послуг на Кіровоградщині» за підтримки Глобального фонду.

- Я ВІЛ-інфікована. Всі цього бояться, але людей з ВІЛ не треба боятися. Інфекція не передається через рукостискання чи спілкування. Мені допомагає соціальний працівник Наталя, консультує. Якщо я приймаю терапію, клітини в організмі підвищуються. Я навіть по собі помітила - відколи я лікуюся, мій організм став сильнішим, - каже Оксана. - Син знає, що я приймаю таблетки. Я йому казала, що ці таблетки я повинна приймати все життя. Дитина повинна знати правду. Я повинна його убезпечити від цього діагнозу.

  • Головна
  • Новини
  • ВІЛ-позитивна жінка: Я через десять років прийняла свій статус