Новини

Поділ на «ми» і «вони» – перша ознака стигматизації

«Я дізналася, що в мене ВІЛ відносно недавно. Про мій діагноз знає чоловік і батьки. Проте, як тільки я дізналася про свій ВІЛ-статус, я вірила стереотипам, міфам, хибним думкам. Мені потрібен був певний час, щоб я зрозуміла, що попри ВІЛ, я така ж сама людина, як і всі», - розповідає клієнтка під час бесіди і дякує, адже саме ми допомогли жінці пройти цей шлях.

Консультує практикуючий психологпроекту «HealthLink:«Прискорення зусиль України з метою подолання епідемії ВІЛ»Тетяна Євдокимова:

«Найперше з чим стикається ВІЛ-позитивна людина - це хибна інформація, необізнаність, упередженість. Існує багато хронічних захворювань, які руйнують здоров’я не менше за ВІЛ, наприклад, гепатит С, цукровий діабет, червоний вовчак. Жити з ними так само складно, як і з ВІЛ. Але ставлення більшості людей до цих хвороб толерантне. Не всі знають про шляхи передачі ВІЛ-інфекції, бояться навіть, що можуть інфікуватися ВІЛ у побуті.

Слід сказати, що таке ставлення людей до проблеми ВІЛ є наслідком хибної подачі інформації, внаслідок чого сформувався образ «чуми двадцятого сторіччя». Було мало достовірної інформації про життя з ВІЛ. Сформувалося стигматизуюче ставлення до хвороби і до людей, які нею хворіють.

ВІЛ-позитивні люди одразу відчувають поділ на «ми» і «вони» – це перша ознака стигматизації. Цей поділ є наслідком формування негативних стереотипів у суспільстві стосовно ВІЛ-інфікованих, які створюють своєрідну межу «захисту» від хвороби.

З хворобою асоціюються певні якості. Часто ці якості не відповідають реальності і носять негативний відтінок. Наприклад, є стереотип, що люди з ВІЛ-статусом “приречені”. Насправді більшість живе повноцінним життям, як і всі інші. Завдяки сучасним методам лікування, займаються наукою, фізичною культурою, мистецтвом, закохуються, створюють сім’ї, народжують здорових дітей.

Ще однією стигмою є думка про те, що інфіковані – це люди, які ведуть аморальний спосіб життя. Далеко не так. Адже інфікуватися ВІЛ може сама добропорядна людина.

Існує стигматизуючий вислів: «Буде краще, якщо інфікованих ізолювати, або повідомляти про їх статус». Такий варіант, крім травмування людей, нічого дати не може. Завжди легко звинувачувати інших, коли вже нічого не зміниш. Люди потрапляють в катастрофи, хворіють різними соматичними хворобами, страждають різними розладами внаслідок зловживання алкоголю, або паління, але ніхто не вішає на них клеймо «поганих людей».

Розповсюдження стигми у зв’язку з епідемією СНІД приносить інфікованим не менше зла ніж сама інфекція. Особливо це стосується місця в суспільстві. Це - звільнення з роботи, відмова від спілкування, ставлення як до людей нижчого сорту, витіснення з різних груп.

Стигма характерна не тільки для «ВІЛ-негативних», але і для середовища інфікованих.

Вони часто оцінюють всіх інших як таких, що не можуть їх зрозуміти.

Висновок один: як стигма зовнішня, так і стигма внутрішня заважають жити. Її потрібно позбуватись».