Новини

Олена Хомяк: «За кордоном – на одного лікаря приходиться кілька соціальних працівників»

На Кіровоградщині на початок 2018 року на диспансерному обліку перебувало 2 974 ВІЛ-позитивних особи.  При тому, що оціночна кількість людей, які живуть з ВІЛ, становить 4400 осіб. Про необхідність тестування на ВІЛ та роль соціального працівника у лікуванні спілкуємося із лікарем-інфекціоністом Кіровоградського обласного центру боротьби та профілактики ВІЛ/СНІДу Оленою Хомяк.

- Яка ситуація з виявлення ВІЛ-позитивних осіб на Кіровоградщині?

- Ситуація із виявленням ВІЛ – стабільно не спокійна. Кількість випадків зростає. Кіровоградська область входить у п’ятірку регіонів з найбільш високим показником захворюваності та поширення ВІЛ. Це на рівні з Київською, Дніпропетровською, Одеською і Миколаївською областями.

За результатами дослідження, яке проходило у нас, оціночна кількість свідчить про те, що серед нас дуже багато людей не знають, що в них ВІЛ. Тобто вони не тестовані.  ВІЛ протікає приховано і проявляється через кілька років, тому треба проходити тестування на ВІЛ.

У багатьох людей існує ризикована поведінка, а саме - незахищений секс більше, ніж з одним статевим партнером. До груп ризику належать споживачі ін’єкційних наркотиків, працівники комерційного сексу, чоловіки, які мають секс із чоловіками. Також є багато захворювань та станів, які можуть бути проявами ВІЛ-інфекції.

Часто ми вже бачимо клініку. І клінічні прояви говорять про те, що захворюванню уже кілька років.

- У яких випадках потрібно обов’язково проходити тест на ВІЛ?

- Якщо людина знає, що в неї вірусний гепатит В або С. Якщо довго була лихоманка, збільшилися лімфовузли. Якщо людина перехворіла інфекційним мононуклеозом, якщо є патологія шийки матки,  лімфоми, інші онкологічні захворювання. Також сюди відносяться часті захворювання верхніх дихальних шляхів, часті пневмонії – більше двох разів у рік, туберкульоз, сальмонельоз, хронічну діарею, псоріаз, який не піддається лікування, грибкові ушкодження шкіри. Це ті захворювання, при яких потрібно обстежуватися на ВІЛ.  Є групи людей, яких обов’язково обстежують – це донори, вагітні. І треба пам’ятати, що ВІЛ передається статевим шляхом та ін’єкційним, від матері до дитини, при грудному вигодовуванні.

- У якої вікової категорії найчастіше виявляється ВІЛ?

- Якщо взяти вік вагітних у віці від 15 до 24 років в області – то вони лідирують. Ми тестуємо не лише вагітних, а й статевих партнерів, щоб не інфікували дитину. У нас були такі випадки, коли мати кормила дитину грудним молоком, а в цей час мала статевий контакт із чоловіком, у якого ВІЛ. Таким чином заражалися  і діти.

Ми виявляємо доволі часто на пізній стадії ВІЛ у людей зрілого віку – це від 40 до 60 років. Це люди, які інфікувалися 10 років тому. Сьогодні теж був пацієнт, якому більше 40 років. Багато років тому у нього були епізодичні випадки вживання ін’єкційних наркотиків, а зараз лише виявили ВІЛ. Тому що клініка прогресує, рівень імунітету дуже низький. Його привели у важкому стані.

- Яка роль соціального працівника у допомозі ВІЛ-позитивним?

- Для будь-якої людини новина про хворобу – це шок. У будь-якій шоковій ситуації людина проходить певні стадії усвідомлення свого діагнозу. Тому в такій ситуації потрібно допомагати людині, щоб вона дозріла в усвідомленні діагнозу та необхідності лікування.

Коли ми пропонуємо ВІЛ-позитивній особі допомогу соціального працівника - для багатьох людей це неочікуваність. Для людей, які живуть з ВІЛ, існування пацієнтських організацій  - це велика допомога. Вони надають юридичну, психологічну, консультативну допомогу. То більшість людей погоджуються на співпрацю із соцпрацівниками і задоволені консультуванням.

Лікар може розповісти, як діють ліки, як їх приймати. Але, як жити з ВІЛ – це може розповісти лише людина, яка саме це пережила, яка має досвід, яка обізнана. В цьому ніхто соціального працівника не може замінити. Я вже не кажу про те, що соціальні працівники навіть вирішують питання передачі ліків, адже в нас не достатньо сайтів відкрито. Але головне  завдання соціальних працівників – допомогти людині з ВІЛ із цим жити.

- Наразі соціальні послуги фінансуються донорськими організаціями. Чи повинні органи місцевого самоврядування підтримувати соціальне замовлення?

- Авжеж. За кордоном – на одного лікаря приходиться не лише кілька медичних сестер, але і кілька соціальних працівників. Адже там лікар виконує лише функцію лікаря. На жаль, у нас не завжди так. Інколи в нас лікар виконує функції і медсестер і соціальних працівників.

Вікторія Семененко

  • Головна
  • Новини
  • Олена Хомяк: «За кордоном – на одного лікаря приходиться кілька соціальних працівників»