Нові клінічні протоколи: що нового?
До прийняття наказу МОЗ № 1422 адміністрації лікарень мали розробляти локальний клінічний протокол, який значною мірою дублював уніфікований клінічний протокол і міг не узгоджуватися із останнім. Приклад: в Аналітичному звіті "Стан забезпечення адекватного знеболення у Кіровограді" (датований 2016 р.) зазначено, що локальні клінічні протоколи паліативної медичної допомоги при хронічному больовому синдромі (затверджені ЦПМСД № 1 та № 2 м.Кіровограда) в цілому відповідають основним положенням, однак у зазначених документах відсутні деякі розділи. Для медиків це може мати негативний наслідок - погіршення оцінки інтенсивності болю та надання допомоги при хронічному больовому синдромі.
Очікується, що в подальшому подібне не допускатиметься, оскільки будуть запроваджені клінічні маршрути, які затверджуються в медичному закладі. У них лише організаційно визначається рух пацієнта структурними підрозділами медичного закладу.
Фінські та українські протоколи: в чому різниця?
Для кращого розуміння тонкощів нових клінічних протоколів слід порівняти зарубіжний клінічний протокол із чинним українськими на конкретному прикладі. Пропонуємо провести аналіз медико-технологічних документів України та Фінляндії щодо лікування ішемічного інсульту.
У Переліку джерел клінічних настанов міститься посилання на джерело «The Finnish Medical Society Duodecim», звідки й взято клінічну настанову з лікування ішемічного інсульту. Також будемо досліджувати відповідний уніфікований клінічний протокол, затверджений Наказом МОЗ від 03.08.2012 року № 602.
Фінський протокол складається з 4 сторінок - проти 120 сторінок в українському протоколі. Загалом український документ відповідає основним засадам фінського, однак, які ризики несе такий великий об’єм протоколу для якісної роботи медика?
Відзначимо, що об’єм клінічної настанови відіграє хоча важливу, але й не ключову роль. Слід більше акцентувати увагу на механізмах контролю за дотриманням вимог клінічних протоколів. Для Фінляндії – країни, де запроваджено страхову медицину, - дотримання клінічного протоколу є важливим, оскільки страховий агент може перевіряти призначення лікаря, і ставити питання щодо притягнення до цивільно-правової відповідальності лікаря чи медичного закладу. Також фінський лікар має право не дотримуватися клінічного протоколу, й при цьому зазначати причини цього.
Контроль за медичними призначеннями відповідно до протоколу
Щодо України – de facto відсутній належний механізм для здійснення контролю за призначеннями медичної допомоги. У зв’язку з цим, лікарі, як колеги можуть виправдовувати одне одного у разі настання потенційно несприятливих наслідків для життя та здоров'я пацієнта.
Також в Україні, як і в країнах-членах Європейського Союзу, допускаються випадки призначення лікування не відповідно до уніфікованого клінічного протоколу, а керуючись думкою авторитетів чи їхніх груп. Це призводить до ситуацій, коли призначаються додаткові дослідження, додаткові медичні препарати та методи лікування, що не передбачені в уніфікованому клінічному протоколі.
Розглянемо конкретні випадки. Допускається, що препарат Актовегін буде призначатися в українських лікарнях. Цей розчин для ін'єкцій рекомендується рядом науковців (Віничук С.М., Волосовець А.О., Козьолкін О.А., Кузнєцов А.А., Мохнач В.О., Прокопів М.М., Пустова О.А., Рубан К.С., Трепет Г.С., Трепет Л.М.). Натомість, на сайті FDA наголошується, що ліки для призначення лікування мають бути затверджені, зокрема, Управлінням харчових продуктів і медикаментів (FDA). Актовегін не схвалений для будь-якого застосування у людей.
На офіційному сайті МОЗ наголошується, що до внесення змін стара система була недосконалою через ряд причин, зокрема, тому що за основу при розробці клінічного протоколу бралася не доказова база, а особистий досвід авторитетних фахівців в галузі медицини. Варто наголосити, що дана зміна національного законодавства є поступовим кроком для української медицини до переходу в площину доказової медицини.
Арсен Арутюнян, фахівець з адвокації/юрист КОВ ВБО «Всеукраїнська мережа ЛЖВ» за експертної підтримки Дмитра Королькова, координатора проекту HealthLink«Прискорення зусиль України з метою подолання епідемії ВІЛ», лікаря-терапевта