Чи можна примусово лікувати особу, хвору на туберкульоз?

У рамках місячника боротьби із захворюванням на туберкульоз «STOP Туберкульоз» фахівці Кіровоградської мережі ЛЖВ відповідатимуть на найпоширеніші питання.

1. Чи можна примусово лікувати особу, хвору на туберкульоз?

Таке лікування можна здійснювати лише шляхом примусової госпіталізації. Чинне законодавство передбачає таку можливість, але рішення про примусову госпіталізацію може приймати лише суд за заявою представника протитуберкульозного закладу, що здійснює відповідне лікування хворого на заразну форму туберкульозу, за умови, якщо хворий порушує протиепідемічний режим. Особа може бути госпіталізована на строк, не більше трьох місяців. Для продовження строку примусового лікування необхідно ухвалити нове рішення суду. Органи внутрішніх справ за зверненням керівника протитуберкульозного закладу надають у межах своїх повноважень допомогу у забезпеченні виконання рішення суду (стаття 11 Закону України «Про протидію захворюванню на туберкульоз»).

Закон України «Про протидію захворюванню на туберкульоз» від 05.07.2001 року №586-III, редакція від 28.12.2015 стаття 11 «Примусова госпіталізація хворих на заразні форми туберкульозу за рішенням суду»:

1. У разі якщо хворі на заразні форми туберкульозу, у тому числі під час амбулаторного чи стаціонарного лікування, порушують протиепідемічний режим, що ставить під загрозу зараження туберкульозом інших осіб, з метою запобігання поширенню туберкульозу за рішенням суду вони можуть бути примусово госпіталізовані до протитуберкульозних закладів, що мають відповідні відділення (палати) для розміщення таких хворих.

2. Заява про примусову госпіталізацію чи про продовження строку примусової госпіталізації хворого на заразну форму туберкульозу подається до суду представником протитуберкульозного закладу, що здійснює відповідне лікування цього хворого, протягом 24 годин з моменту виявлення порушення хворим протиепідемічного режиму. До заяви додається мотивований висновок лікаря, який здійснює або має здійснювати лікування цього хворого, про необхідність відповідно примусової госпіталізації до протитуберкульозного закладу чи про продовження строку примусової госпіталізації.

3. Примусова госпіталізація осіб, стосовно яких судом ухвалено відповідне рішення, здійснюється з урахуванням висновку лікаря на строк до трьох місяців.

4. Продовження строку примусової госпіталізації таких осіб здійснюється за рішенням суду на визначений ним строк з урахуванням висновку лікаря, який здійснює лікування цього хворого.

5. Рішення про примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу чи про продовження строку примусової госпіталізації хворих на заразні форми туберкульозу приймається судом за місцем виявлення зазначених хворих або за місцезнаходженням протитуберкульозного закладу та підлягає негайному виконанню. Органи внутрішніх справ за зверненням керівника протитуберкульозного закладу надають у межах своїх повноважень допомогу у забезпеченні виконання рішення суду.

6. Примусова госпіталізація хворих на заразні форми туберкульозу, які страждають на психічні розлади, здійснюється в установленому цим Законом порядку з урахуванням законодавства про психіатричну допомогу.

7. Невиконання рішення суду про примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу чи про продовження строку примусової госпіталізації тягне кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Аліна Логінова, експерт відділу аналітики та адвокації

КОВ ВБО “Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД”